ХОДА ПАМ’ЯТІ, ЯКА ОБ’ЄДНАЛА ЗАБОЛОТІВЩИНУ | ВІД ПАРКУ ГЕРОЇВ — ДО МІСЦЬ ВІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ
Після завершення 9-го Всеукраїнського забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України» у Заболотівській громаді відбулася ще одна особлива частина заходу — спільна хода пам’яті від Парку Героїв Майдану через центр селища до Алеї Слави та Меморіалу пам’яті Героїв Заболотівщини, де відбулося покладання квітів і лампадок на знак шани полеглим і померлим Захисникам України із Заболотівської громади.
І ця хода стала особливим моментом дня.
Десятки людей ішли разом однією дорогою — від місця старту до місць, де навіки викарбувані імена наших Героїв. Пліч-о-пліч.
Ішли ті, хто щойно долав дистанцію, і ті, кому вже складно бігти, але надзвичайно важливо було бути тут. Ішли матері й батьки, дружини та діти, брати і сестри, для яких кожне ім’я на стелах — це не просто ім’я, а цілий світ, який назавжди змінився.
Хода пройшла центральною частиною Заболотова, привертаючи увагу мешканців селища. У щоденній метушні, серед автомобілів, магазинів і звичайних справ раптом з’явилася ця велика людська колона — тиха, але дуже промовиста.
Вона нагадала всім, що за нашою можливістю жити своїм звичайним життям стоять люди, які віддали за Україну найдорожче.
Біля Алеї Слави та Меморіалу пам’яті Героїв Заболотівщини всечесний отець Ярослав Стефюк провів молитви за полеглих за Україну земляків.
У своїх словах він звернувся до родин наших Героїв, висловив підтримку тим, хто живе з невимовним болем втрати, та закликав усіх присутніх не забувати, якою ціною виборюється наша свобода. Пам’ятати, скільки української крові пролито за право жити на своїй землі.
Ми, мабуть, ніколи до кінця не зможемо осягнути біль батьків і матерів, які втратили свою кровинку. Біль тих, хто проводжав найдорожчу людину на війну й знав, що вона свідомо йде туди, де може не повернутися.
«Дай Боже, щоб наступного року ми знову зустрілися на цьому світлому заході пам’яті. Щоб нас було ще більше. Але нехай не збільшується кількість тих, кого ми сьогодні згадуємо. Нехай більше не буде нових втрат, нових родин, які переживають цей біль. Хай Господь дарує мир Україні, береже наших Захисників і Захисниць та не допустить більше кровопролиття на нашій землі», - побажав у своєму зверненні отець Ярослав.
Нехай так і буде.
Нехай наступного року нас буде ще більше.
Нехай наші вулиці будуть сповнені людей, які йдуть разом не через біль нової втрати, а через любов і вдячність тим, кого ми вже втратили.
Нехай на Алеї Слави та Меморіалі пам’яті не з’являються нові імена.
Нехай наші Захисники повертаються додому.
Нехай матері обіймають своїх синів.
Нехай батьки дочекаються своїх дітей.
Нехай діти ростуть зі своїми татами.
Нехай дружини мають поруч надійне чоловіче плече.
Нехай родини знову будують плани на завтра.
І нехай наступна наша хода буде такою ж великою, такою ж людяною і такою ж світлою — але вже ходою пам’яті у мирній Україні.
Пам’ятаємо тих, кого немає. Дякуємо тим, хто захищає. Віримо в тих, хто повернеться. І бережемо Україну, за яку вони віддали своє життя!
Фотосвітлини з заходу можна завантажити за посиланням: https://fex.net/uk/s/fnlvbxp
