30 вересня 2026 року — 130 років від дня народження Ярослава Барнича — композитора, диригента, педагога, скрипаля, громадського діяча, чиє ім’я назавжди вписане в історію української музики.

Є імена, які залишаються в підручниках.
А є імена, які продовжують звучати.

Ярослав Барнич — саме такий.

Його музика народилася на Прикарпатті, увібрала в себе мелодику, характер і барви нашого краю, а згодом вирушила далеко за межі України. І сьогодні, коли звучить «Гуцулка Ксеня», важко повірити, що історія людини, пов’язаної з однією з найвідоміших українських мелодій, почалася саме тут — у селі Балинці на Заболотівщині.

30 вересня 1896 року в Балинцях народився Ярослав Барнич. Упродовж життя він працював як композитор, диригент і педагог, створював музику для сцени, писав пісні й оперети, працював із хорами та оркестрами. Його творчий доробок охоплює десятки музичних творів, серед яких — популярні пісні-танго та оперети «Дівча з “Маслосоюзу”», «Шаріка», «Пригода в Черчі», «Гуцулка Ксеня».

Та, мабуть, найміцніше ім’я Барнича сьогодні асоціюється з «Гуцулкою Ксенею» — твором, який став справжнім культурним символом. Водночас історія авторства самої пісні має різні версії, тому коректніше говорити про нерозривний зв’язок Барнича з однойменною оперетою та її популяризацією.

І саме тут особливого значення набуває наша локальна історія.

Барнич — це не просто видатний митець, який народився колись у Балинцях.

Це людина, через яку Балинці та Заболотівщина мають своє ім’я у великій історії української музики.

Його життєвий і творчий шлях давно вийшов далеко за межі рідного села. Барнич жив і працював у Коломиї, Станіславові, Львові, а після Другої світової війни опинився за океаном. Але місце його народження залишається незмінним — Балинці, наша громада, наша земля.

Саме тому 130-річчя Ярослава Барнича — це не лише дата в календарі й не лише привід згадати видатного композитора.

Це можливість ще раз відкрити для себе людину, якою може пишатися наша громада.

І зробити так, щоб, почувши «Гуцулку Ксеню», люди згадували не тільки Карпати, українську сцену чи легендарну мелодію. А й Балинці. Заболотівщину. Наш край.

Бо культурна спадщина громади — це не лише те, що зберігається в музеях і книжках. Це те, що продовжує жити, звучати, надихати нові покоління і ставати частиною сучасності.

Саме тому 30 вересня у Заболотівській громаді буде особливим днем — днем пам’яті, музики, театру, слова й повернення до творчої спадщини нашого земляка.

У закладах культури та освіти, на мистецьких локаціях і сценах громади звучатиме його ім’я, оживатимуть його твори, а пам’ять про Ярослава Барнича передаватиметься далі — від покоління до покоління.

130 років потому його музика продовжує звучати.

А наша громада має особливу можливість — не просто пам’ятати про Барнича, а зробити його ім’я впізнаваною частиною культурного обличчя Заболотівщини.

Ярослав Барнич — наш земляк.
Балинці — місце, де почалася його історія.
Заболотівщина — земля, з якою назавжди пов’язане його ім’я.

І сьогодні ми маємо нагоду розповісти цю історію знову — голосно, сучасно і з гордістю!