22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні
Щороку 22 червня, згідно з указом Президента України від 17 листопада 2000 року, наш народ вшановує світлу пам'ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
Друга світова війна була надзвичайно жорстокою і кривавою, а правда про неї у Радянському Союзі приховувалась, викривлялась, спотворювалася. Це робилося для того, аби замаскувати професійну непридатність та антигуманність сталінського режиму, пояснити надзвичайні людські втрати серед населення та полегшити управління народами, що входили до складу Союзу.
Для цього було створено чимало міфів, які досі популяризуються в російській федерації та у маніпулятивній формі використовуються для пояснення й виправдання російської агресії проти України. Один з них – стосується нібито віроломного (без оголошення війни) нападу гітлерівської Німеччини на СРСР. Цей міф розповсюджувався, щоб пояснити населенню поразки першого року військових дій.
Зараз ми знаємо, що існують зафіксовані історичні факти про те, що нота про початок війни була вручена німецьким послом радянському керівництву в Москві, а також у Німеччині радянський посол отримав пояснення щодо причин цієї війни: рейх остерігався віроломного радянського нападу, тому вирішив це зробити першими. Окрім того, інформація про дату початку війну десятки разів передавалася радянському керівництву, тому перетин кордону гітлерівцями не міг стати для нього несподіванкою.
Також можна згадати про міф, що стосується применшення втрат і виключну роль російського народу. Ми знаємо, що інформація про загиблих також була джерелом маніпуляцій у Радянському Союзі. Там ніби возвеличувався подвиг людини, але людське життя для цієї країни насправді нічого не значило. Операції планувалися без огляду на можливі втрати серед військових та мирного населення, тому правда про справжню кількість загиблих ретельно приховувалася від народу. Деякі дані – засекречені досі, бо знаходяться у московських архівах. За підрахунками істориків під час німецько-радянської війни загальні безповоротні людські втрати Радянського Союзу – військовослужбовців і цивільного населення – склали майже 27 млн. Україна ж втратила тоді – понад 10 млн людських життів.
Саме тому для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часом вбивати інших українців.
День пам'яті і скорботи – мав стати черговим нагадуванням тим, хто нині живе на Землі про те, яка нещадна і жорстока війна, і чому нам варто вчитися на помилках минулих поколінь. На жаль, жорстоким катком геноциду пройшлася по території сучасної України та війна, і з таким же жорстким катком війни до нас прийшла російська федерація знову…
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми як ніколи гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Нині ми вшановуємо всіх воїнів, що полягли у боротьбі з гітлерівською Німеччиною, всіх патріотів, що боролися проти сталінського Радянського Союзу, тих, хто загинув на полі бою, кого нацисти замучили в концентраційних таборах та усіх жертв серед мирного населення.
Окрім того, згадаймо всіх, хто загинув у новій війні, яку розпочав путінський режим проти вільного українського народу.
Вічна пам'ять загиблим! Честь і слава живим героям!
Слава Україні! Героям Слава!
