ТУЛЯРЕМІЯ

Туляремія (кроляча лихоманка, чумоподібна або мишача хвороба, мала чума) - гостра інфекційна хвороба тварин і людини.

Збудник туляремії (бактерія Francisella tularensis або туляремійна паличка) вражає насамперед лімфатичну систему і шкіру, селезінку. Захворювання характеризується утворенням множинних гранулематозно-некротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією.

Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет.

Туляремія є природно-осередковою хворобою, яка зустрічається в усіх рівнинних ландшафтних зонах, місцями у горах. В цих вогнищах встановлено понад 60 видів диких тварин (гризуни, хижаки), що є джерелом збудника. У зв’язку з великою розповсюдженістю природних вогнищ, значною кількістю шляхів передачі захворювання є потенційно небезпечним для великої кількості населення. Реєструється хвороба в багатьох країнах Європи, Америки та Азії переважно у вигляді спорадичних та групових випадків, але можливе набування нею епідемічного характеру. Природними вогнищами туляремії в Україні є степові зони півдня та південного сходу, де визначаються щорічно спорадичні випадки хвороби. Не виключена можливість завозу туляремії з інших регіонів у зв’язку з військовою агресією Росії проти України.

Передавання туляремії від людини до людини малоймовірне.

Шляхи передавання інфекції:

• контактний — унаслідок контакту з хворими гризунами або їхніми виділеннями;
• аліментарний — через уживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями гризунів;
• аерогенний (повітряно-пиловий) — під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу;
• трансмісивний — інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи).

Інкубаційний період (від моменту зараження до появи симптомів) триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб.

Ознаки туляремії:

• збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
• сильний біль голови;
• загальна слабкість;
• запаморочення, порушення свідомості;
• біль у м’язах;
• нудота;
• блювання;
• почервоніння обличчя та очей;
• висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають антибактеріальну терапію. 

Для профілактики туляремії у людини використовують живу туляремійну вакцину (Ельберта — Гайського). Ревакцинацію здійснюють за показаннями через п’ять років. Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами.

У разі появи перших ознак захворювання з підйомом температури негайно звертайтеся за медичною допомогою до найближчої медичної установи. У жодному разі не займайтеся самолікуванням!

Підготувала лікар-епідеміолог Снятинського відділу

Коломийського районного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» 

Олександра Томашовська