ОЗНАКИ СКАРЛАТИНИ
Скарлатина — гостре антропонозне інфекційне захворювання групи стрептококових інфекцій, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки та характерним висипом.
На скарлатину найчастіше хворіють діти віком 1–9 років.
Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes).
Джерело інфекції — хвора людина чи бактеріоносій.
Шлях передавання — повітряно-краплинний. Краплі формуються під час кашлю, чхання і навіть розмови хворого. Вони розлітаються на 0,5–1,5 м від інфікованої людини. «Вхідними воротами» інфекції є ротоглоткові мигдалики.
Захворюваність на скарлатину повсюдна, але у країнах з помірно холодним і вологим кліматом частіше. Кількість хворих збільшується восени і взимку.
Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2–7 днів.
У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах можливий біло-жовтий наліт. Язик спочатку має біле нашарування, але після 2-3 днів починає очищатися з кінчика і до 4-го дня стає яскраво-червоним, з виокремленими сосочками — так званий малиновий язик.
Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять.
Висип здебільшого в нижній частині живота, паховій зоні, на сідницях, внутрішніх поверхнях кінцівок. Він триває від 2 до 6 днів, потім блідне і покривається дрібними лусочками, а на кінцівках, особливо кистях і стопах, великими пластами. Що яскравішим і ряснішим був висип, то більше виражене лущення. У середньому лущення триває 2-3 тижні.
Попри загальне почервоніння обличчя, підборіддя і шкіра над верхньою губою залишаються блідими — утворюють так званий носогубний трикутник Філатова.
Ділянка суглобового згину набуває яскраво-червоного забарвлення, нерідко з невеликими крововиливами.
Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг.
Небезпечні ускладнення при скарлатині пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря. До них відносяться: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Після одужання у людини виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, довічний.
Профілактика поширення хвороби полягає у ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції. Пацієнтам, хворим на скарлатину, слід перебувати в ізоляції до 24 годин після отримання першої дози антибіотика. Якщо антибіотик не призначався, ізоляція має тривати протягом 21 дня.
До загальних профілактичних заходів належать:
харчування, багате на вітаміни;
провітрювання та вологе прибирання приміщення, в якому перебувають діти і дорослі;
дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;
загартовування та заняття спортом;
лікування всіх хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів).
