ЩО ТАКЕ ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ?

Гендерна рівність — це рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя. Вона є невід’ємною частиною прав людини, передумовою демократії та соціальної справедливості.

Україна, як демократична держава, прагне забезпечити гендерну рівність у всіх суспільних процесах.

Гендерна політика — це політика захисту прав чоловіків та жінок і створення рівних можливостей для їхньої реалізації в суспільстві.

Гендерна рівність означає:

• Рівні можливості самореалізації жінок і чоловіків;

• Гарантії дотримання їхніх прав і свобод з урахуванням статевих особливостей;

• Взаємні обов'язки та спільну відповідальність у процесі життєдіяльності.

Гендерна рівність передбачає суспільство, де і жінки, і чоловіки мають однакові права та обов’язки:

• доступ до освіти та охорони здоров’я;

• участь в управлінні та прийнятті рішень;

• можливості для економічної незалежності, підприємництва та кар’єрного розвитку.

Ключовим завданням у досягненні гендерної рівності є надання жінкам ширших можливостей і залучення чоловіків до процесу утвердження рівності.

Конституція України гарантує рівність прав жінок і чоловіків:

• Стаття 24 закріплює рівність у всіх сферах життя та забороняє дискримінацію за ознакою статі.

• Статті 21 та 51 також торкаються питань рівності та захисту прав жінок і чоловіків.

• Частина третя статті 24 особливо акцентує увагу на необхідності створення рівних можливостей у громадсько-політичній, культурній діяльності, освіті, праці та винагороді за неї.

Міжнародні зобов'язання України. Україна приєдналася до низки важливих міжнародних документів, що підтримують гендерну рівність:

• Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.);

• Конвенція №156 МОП про працівників із сімейними обов'язками;

• Конвенція про громадянські та політичні права;

• Конвенція про економічні, соціальні та культурні права (1976 р.);

• Документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993).

Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» ухвалений 8 вересня 2005 року, визначає основні напрями державної політики у сфері гендерної рівності:

• Утвердження гендерної рівності та недопущення дискримінації за ознакою статі;

• Забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті важливих суспільних рішень;

• Створення рівних можливостей для поєднання професійних і сімейних обов’язків;

• Підтримка сім’ї, відповідального материнства і батьківства;

• Поширення культури гендерної рівності через просвітницьку діяльність;

• Захист суспільства від інформації, яка пропагує дискримінацію за ознакою статі.

Окремі положення Закону регулюють рівність:

• У виборчих правах;

• У державній службі та місцевому самоврядуванні;

• У здобутті освіти та професійній підготовці;

• У сфері праці, підприємництва та соціального захисту.

Права працівників і обов'язки роботодавців. Стаття 17 Закону зобов'язує роботодавців:

• Забезпечувати рівні умови праці для жінок і чоловіків;

• Створювати умови для суміщення трудової діяльності із сімейними обов'язками;

• Гарантувати рівну оплату праці за рівнозначну роботу;

• Запобігати сексуальним домаганням у колективах;

• Не допускати дискримінаційних оголошень про вакансії, які обмежують права однієї зі статей.

Відповідальність за порушення гендерної рівності

Закон передбачає три види відповідальності за порушення законодавства про рівні права:

• Цивільна — за завдання матеріальної чи моральної шкоди;

• Адміністративна — штрафи або інші санкції;

• Кримінальна — у випадках серйозних порушень і системної дискримінації.

Гендерна рівність — це не лише законодавча вимога, а й запорука справедливого, вільного і демократичного суспільства.

Разом ми будуємо Україну рівних можливостей для всіх!