На Київщині зареєстровано випадок сибірки

  • 38

Відповідно до інформації «Про виділення збудника сибірки» Головного управління Держпрод-споживслужби в Київській області, в фермерському господарстві «Лукачівка ЕКО» с. Вільховець Обухівського району Київської області підтверджено діагноз сибірка дрібної рогатої худоби (коза).

Звіт про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та місті Києві від 10.10.2022 № 001497 п.м./22.

Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Аnthracis. Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней - переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.

Комплекс заходів проти сибірки включає:

- профілактичну імунізацію всього сприйнятливого поголів'я і убезпечення тварин від зараження;

- у випадку  виникнення захворювання - здійснення своєчасної діагностики, оповіщення місцевих органів санітарно-епідеміологічної  служби про підозру на захворювання або захворювання тварин на сибірку для організації та проведення протиепідемічних заходів, карантинування неблагополучних пунктів, ізоляції і ліквідації епізоотичного вогнища, знищення шляхом спалювання забрудненої збудником продукції, трупів тварин, що загинули від сибірки або вимушено забиті,  інактивації збудника в приміщеннях, на обладнанні і контамінованій території;

- передзабійний огляд тварин і ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою, у випадку вимушеного забою тварин – обов'язкове проведення лабораторних досліджень.

Підстави підозрювати сибірку:

  • Раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків.
  • Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни.
  • Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.

Шляхи передачі інфекції:

  • Аліментарний - шляхом приготування та вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин.
  • Аерогенний (повітряно-пиловий) - шляхом інгаляції спор.
  • Трансмісивний - через укуси комах (гедзі, мухи, комарі).

Профілактика сибірки:

  • У разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до територіального органу Держпродспоживслужби.
  • Категорично забороняється вживати м'ясо і молоко тварин, уражених хворобою.
  • Працівників ферм, підприємств з переробки шерсті й шкіри, м'ясокомбінатів імунізують сибірковою живою вакциною СТІ (одноразове нашкірне або підшкірне введення і ревакцинація за 1 рік). За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку можливого зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками ( не пізніше 5 діб після контакту з подозрілими об'єктами).

Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам'ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м'яса в місцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин, де раніше були розміщені худобомогильники.