Дифтерія: в чому небезпека і як захистити себе?

  • 39

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке передається переважно повітряно-крапельним шляхом. За рахунок стійкості збудника в навколишньому середовищі, можлива і передача через предмети побуту (посуд, іграшки). При потраплянні дифтерійної палички в дихальну систему людини, вона виробляє токсин, в результаті дії якого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

Дифтерія зустрічається в усьому світі, але там, де були впроваджені ефективні програми імунізації дітей, відбулося різке зниження захворюваності та смертності від дифтерії. На жаль, дифтерія в Україні зустрічається й досі. Хоча спалах  дифтерії, який в минулому році був зафіксований в одному з будинків-інтернатів на Львівщині, локалізовано та ліквідовано, забувати про цю небезпечну інфекцію не варто.

Інкубаційний період (від моменту потрапляння інфекції в організм до перших ознак захворювання) становить від 2 до 10 днів.

Захворювання проявляється сильною інтоксикацією організму. Характерним для дифтерії ротоглотки є наліт сірого кольору на мигдалинах, який важко знімається та поверхня слизової кровить. Існує ризик аспірації відірваних фібринозних плівок і асфіксії.

При дифтерії гортані фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження дихальних шляхів. При цьому буде захриплість, афонія, «гавкаючий кашель», задишка.

Також, зустрічається дифтерія з іншою локалізацією.

Дифтерія носа – характеризується утрудненим носовим диханням, гнійними або сукровичними виділеннями з носової порожнини, а також нальотом на слизовій носа.

Дифтерія очей — супроводжується запаленням кон`юктиви ока (частіше одностороннє), виділеннями різної інтенсивності, нормальною або злегка підвищеною температурою тіла, може утворюватись фібринова плівка, подразнення та мокнення шкіри навколо очей, набряк обличчя.

Дифтерія шкіри – розвивається в області ран, саден, попрілостей, екземи, грибкових уражень з тріщинами шкіри при занесенні збудників руками. Може тягнутися до 1 місяця і більше. Встановлено, що бактерії з шкірних уражень викликають інфекції глотки і, таким чином, хворі з дифтерією шкіри служать резервуаром для інфекції.

Дифтерія статевих органів – локалізується у чоловіків, зазвичай, в області крайньої плоті. У жінок процес може стати поширеним.

Небезпечними ускладненнями дифтерії є запалення серцевого м’яза (міокардит), множинне запалення нервів (поліневрит), паралічі (переважно піднебіння, голосових звязок, дихальних шляхів), порушення зору (двоїння), ураження нирок, інфекційно-токсичний шок, вторинна бактеріальна пневмонія.

Обов’язковим пунктом у лікуванні дифтерії є госпіталізація хворого. Окремі форми захворювання можуть розвитися дуже швидко й не тільки серйозно нашкодити здоров’ю людини, але й призвести до летального результату. Госпіталізації підлягають навіть особи з підозрою на дифтерію, або ж носійством дифтерійної палички. Для лікування дифтерії існує спеціальна протидифтерійна сироватка, яка нейтралізує токсин, що циркулює в крові, отже, надає найбільший ефект при ранньому застосуванні. Дифтерія, власне, небезпечна тим, що без негайного введення цієї сироватки багато хворих помирає.

Показник смертності від дифтерії становить 5-10%. Він може досягати більше 20% у дітей молодше 5 років і дорослих старше 40 років. Схема імунізації найбільше впливає на структуру смертності. Більшість смертей настає на 3-4 добу внаслідок асфіксії глоткової оболонки або внаслідок міокардиту. 

 

Після дифтерії імунітет не завжди захищає людину від повторного інфікування й розвитку хвороби, однак, серед щеплених, навіть, якщо вони захворіють, дифтерія протікає легко і не супроводжується ускладненнями.

Краща профілактика дифтерії та дієве запобігання розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих не рідше, ніж через кожні 10 років.

Вакцинація АКДП вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Це допоможе вашій імунній системі мати надійний захист. Особи, які перехворіли на дифтерію, також підлягають щепленням. Держава закуповує всі вакцини, які входять до Національного календаря профілактичних щеплень, і ви можете отримати їх безоплатно. Усе, що треба зробити, — звернутися до сімейного лікаря.

 

Бережіть себе та будьте здорові!

 

 

Підготувала лікар-епідеміолог

Снятинського відділу

Коломийського районного відділу

ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ»                                        

Олександра Томашовська