День шахів
Шахи є синонімом логічного мислення, стратегії та терпіння. Ця гра сягає корінням найдавніших часів — тих, у які людина отримала здатність думати. Завдяки художній уяві шахи увібрали в себе риси мистецтва, а завдяки точному розрахунку —властивості науки. Це один з небагатьох способів дозвілля, який покращує роботу мозку, пам’ять та когнітивні здібності. Статистика стверджує, що 70% людей у світі хоч раз у житті грали в шахи, а для 650-ти мільйонів це постійне захоплення. Така популярна гра не могла залишитися без визнання на найвищому рівні, тому 20 липня світ щороку відзначає Міжнародний день шахів. Збігається з цією датою і національний День шахів в Україні.
Міжнародний день шахів світ відзначає з 1966 року — ініціатива належить FIDE та ЮНЕСКО. Датою події обрано 20 липня — день заснування FIDE. У 2011 році український парламент видав постанову, якою 20 липня проголошено Днем шахів в Україні. Метою цієї події є популяризація гри в шахи серед широких верств населення та вшанування досягнень вітчизняних спортсменів-шахістів на міжнародних турнірах.
Гіпотези щодо того, в якій країні вперше з’явилися шахи, теж суперечливі. Перша стверджує, що шахи до Китаю й Персії поширилися з Індії. Згідно з другою, батьківщиною шахів є Китай. Прихильники індійського походження шахів часто посилаються на стародавні легенди.
Одна з них розповідає, що шахи вигадав жрець-брахман для розваги свого раджі. Гра дуже сподобалася правителю, тому він дозволив брахманові вибрати винагороду. Чоловік попросив заплатити зерном: на одну клітинку шахівниці припадала одна зернина, на другу — дві, на третю — чотири і так далі, тобто на кожну наступну клітинку раджа мав дати вдвічі більше зернин. Якщо порахувати таким чином всю бажану кількість зерна, то загальний його об’єм вражає — це приблизно 1,2 трильйона тонн. Зрештою, раджа наказав відрубати голову занадто кмітливому винахіднику.
Безпосередньою попередницею шахів вважають індійську гру чатуранг. Для неї потрібно було чотири гравці, у кожного з яких на його кутку шахівниці були король, слон, тура, кінь та чотири пішаки. Перед кожним ходом кидали гральну кульку — число, що випадало на ній, визначало ходи, тому результат гри часто залежав від жеребу. З часом чатуранг перетворився на шатранг — у нього грали вже дві людини, які, за висловом класика перської поезії Фірдоусі, «перемогу розумом здобували». До речі, деякі іранські історики вважають саме Персію колискою шахової гри, мотивуючи цю думку перськими шаховими термінами в Індії, яких до цього не існувало в санскриті.
