ПСЕВДОРЕФОРМА МОН: СІЛЬСЬКІ ЛІЦЕЇ БЕЗ СТАРШОЇ ЛАНКИ — ЦЕ ДИСКРИМІНАЦІЯ ДІТЕЙ

Освітня реформа, яку сьогодні нав’язує держава, ставить під загрозу саму можливість повної загальної середньої освіти в сільських громадах. Саме цій проблемі було присвячено основну частину наради з керівниками закладів освіти Заболотівської громади, яка відбулася 27 січня 2026 року в залі засідань Заболотівської селищної ради за участю селищного голови Петра Маліборського, секретаря селищної ради Ярослава Джелепа, заступника селищного голови Романа Чорнописького, начальника відділу освіти, молодіжної політики та спорту селищної ради Дениса Лукащука та начальника фінансового відділу селищної ради Ігора Печенюка.

У центрі обговорення — пункт порядку денного «Формування спроможної мережі закладів освіти», що фактично означає реалізацію реформи профільної середньої освіти у нинішньому вигляді. Керівникам закладів дошкільної, загальної та позашкільної освіти (ЗЗСО, ЗДО, ЦДЮТ, МРЦ, ІРЦ) було доведено всі можливі сценарії реформування старшої школи в межах Заболотівської громади відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України та Департаменту освіти і науки Івано-Франківської ОДА.

Під час наради наголошувалося: ця «псевдореформа» не враховує реалій воєнного часу, демографічної ситуації та умов життя в сільській місцевості й несе прямі ризики для доступу дітей до освіти. Керівникам закладів рекомендовано обговорити з педагогічними колективами та батьками можливі наслідки і сценарії, серед яких:

• закриття 10–11 класів у сільських ліцеях уже з 2026–2027 навчального року;
• застосування штучних критеріїв «спроможності», що ігнорують інфраструктурні, логістичні та безпекові умови громад;
• скорочення педагогічних працівників і втрата кадрового потенціалу;
• примусовий підвіз старшокласників до віддалених закладів освіти за десятки кілометрів.

Особливо гостро постало питання збереження статусу ліцею Заболотівського ліцею імені Михайла Попадюка. У разі реалізації нинішніх урядових рішень інші ліцеї можуть бути переведені у статус гімназій. Якщо громада вже сьогодні не відстоюватиме це питання, Заболотівська територіальна громада ризикує залишитися без жодного ліцею, а діти будуть змушені навчатися за межами громади.

Водночас було наголошено: це не ініціатива місцевої влади. Навпаки — Заболотівська селищна рада всі ці роки, зокрема від початку повномасштабної війни, послідовно зберігала та розвивала освітню мережу громади. Жоден заклад освіти не було закрито, натомість, попри фінансові обмеження та постійне недофінансування делегованих державою повноважень два заклади дошкільної освіти було успішно відкрито.

Селищний голова Петро Маліборський, спільно з головами інших громад Прикарпаття, за підтримки Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України та народних депутатів, чітко задекларував позицію щодо необхідності відтермінування цієї реформи щонайменше до завершення воєнного стану. Реформа проєктувалася для мирного часу, однак сьогодні держава не забезпечила ані фінансування, ані інфраструктури, ані безпекових умов для її реалізації. Відповідальність перекладається на громади без ресурсів — що створює лише ілюзію керованості процесу.

Окремим блоком на нараді розглянуто питання підвищення заробітної плати працівникам освіти. Рішення уряду було ухвалене після затвердження місцевих бюджетів, без належних фінансово-економічних розрахунків і без визначення джерел покриття витрат. У результаті — додаткове фінансове навантаження знову покладено на місцеве самоврядування, тоді як кошти з державного бюджету на виконання цих рішень не передбачені.

Також у ході наради було обговорено поточні організаційні питання: подання звітності, забезпечення закладів освіти підручниками, наповнення бібліотечних фондів та організацію освітнього процесу в умовах воєнного стану.

Учасники наради одностайно наголосили: освіта — це не витрати, а стратегічна інвестиція в майбутнє громади й держави. Ми не дозволимо перетворювати дітей із сільських громад на «другосортних» лише через місце проживання.

Кожна дитина має право на якісну освіту поруч із домом, а не на абсурдні обіцянки «ширшого вибору профілів» за 50 кілометрів.

Сьогодні слово — за педагогами, батьками, депутатами та громадськістю. Лише спільна позиція дозволить відстояти право наших дітей на освіту в рідній громаді.