1939–1945: ПАМ’ЯТАЄМО ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО

Шановні жителі громади!

8 травня Україна разом із цивілізованим світом вшановує День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Цей день — не про гучні святкування. Це день глибокої шани, скорботи та пам’яті про мільйони людських життів, які забрала найкривавіша війна ХХ століття. Ми схиляємо голови перед усіма, хто боровся проти нацизму, хто віддав життя за свободу рідної землі, хто пройшов через окупацію, концтабори, голод, втрати й невимовний біль війни.

Український народ заплатив надзвичайно високу ціну за право жити. Наші предки воювали на фронтах, діяли в підпіллі, берегли українське слово, культуру, традиції та віру у власну державу навіть тоді, коли саму українську націю намагалися стерти з лиця землі. Та попри всі спроби знищення — українці вистояли. Відроджувалися з попелу, берегли правду у своїх серцях і передавали її наступним поколінням.

Сьогодні історія боляче перегукується із сучасністю. У XXI столітті, коли людство мало б винести уроки з трагедій минулого, українці знову змушені боронити свою землю, свою свободу та право бути українцями. І знову зло приходить від сусідньої держави, яка несе смерть, руйнування, ненависть та намагається знищити нашу ідентичність, нашу пам’ять і наше майбутнє.

Особливо боляче усвідомлювати, що навіть у сучасному світі війна й надалі забирає найкращих. Гине цвіт української нації — мужні воїни, молоді люди, батьки, матері, діти. Немає слів, які здатні загоїти біль тих родин, які втратили найдорожчих у боротьбі за правду, свободу та незалежність України.

Та сьогодні, у День пам’яті та перемоги над нацизмом, ми передусім звертаємо свої думки до покоління, яке пережило Другу світову війну. До родин, у чиї домівки тоді прийшло горе. До тих, хто не дочекався з фронту батька, сина чи чоловіка. До тих, хто пережив окупацію, примусову працю, голод, втрати й страх. Їхній біль не має строку давності, а пам’ять про ті страшні події — наш спільний обов’язок.

Схиляємо голови у глибокій скорботі перед усіма українцями, життя яких забрала Друга світова війна, та перед тими, хто сьогодні віддає своє життя за Україну.

Пам’ятаймо історію. Бережімо свою спадщину, мову, культуру та правду. Будьмо єдиними, сильними й гідними подвигу тих, хто боровся та бориться за право України жити.

Щиро віримо, що український народ вистоїть і цього разу, а над нашою землею запанує справедливий мир та омріяна Перемога.

Вічна пам’ять усім полеглим...
Шана борцям за свободу України...