Підносилась молитва до престолу Всевишнього, в парку Героїв Майдану, за участю духовенства та громади Заболотівщини.

Поклади Господи, свою руку на плечі українського воїна...

Захисти його своєю силою і могутністю...

Збережи його життя...

Щоб дочекалася сім'я...

Уже рік, як ми прокинулись о 5:00 ранку під звуки вибухів.

Рік шоку, болю, сміливості, втрат і подвигів ЗСУ.

Рік нашої впевненості в тому , що немає кращої землі, ніж Україна.

Сьогодні, на річницю цієї події, ми згадуємо про тих, хто віддав своє життя у цій війні...

Кажуть, герої не вмирають, але так хочеться, нестерпно хочеться, щоб Вони, всі наші хлопці, замість бути героями - жили. Тут, на землі, вони потрібніші, ніж на небі. Тут є те, чого без них не зробить ніхто...

Але ми віримо, що подолаємо важкі часи. Все закінчиться. Ми зустрінемо наш світанок усією країною і рідні та кохані, друзі й близькі будуть поруч знову. Ми сильні, ми єдині. Ми - Україна !