ГЕМОРАГІЧНА ГАРЯЧКА З НИРКОВИМ СИНДРОМОМ
Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС) – гостра вірусна природноосередкова хвороба, що характеризується циклічністю перебігу, універсальним капіляротоксикозом, проявляється високою гарячкою, вираженою загальною інтоксикацією, геморагічним синдромом і ураженням нирок.
Геморагічна гарячка з нирковим синдромом, яка щорічно вражає по оцінкам спеціалістів від 30 до 120 000 людей, - є глобальною загрозою для здоров'я населення.
Хвороба сьогодні реєструється в Японії, Китаї, Кореї, Європі, США. У Китаї щорічно реєструється до 250 тис. випадків, летальність – 2,89 %. У Європі летальність досягає 15 % (вірус Наntaan).
Ґрунтовне вивчення проблеми геморагічної гарячки з нирковим синдромом розпочато в Україні у 1983 році співробітниками лабораторії трансмісивних вірусних інфекцій Львівського науково-дослідного інституту епідеміології. В Україні осередки ГГНС виявлені на 136 ензоотичних територіях 72 районів, 18 регіонів.
Офіційна реєстрація випадків захворювань на ГГНС у складі вірусних геморагічних гарячок в Україні запроваджена у 2003 році, як окремої нозологічної форми — у 2010 році.
Захворюваність на ГГНС в Україні має спорадичний характер: реєструються поодинокі випадки захворювань, проте реальна захворюваність може бути вищою через недостатню діагностику. Випадки ГГНС зареєстровано в Київській, Сумській, Закарпатській, Львівській, Харківській областях та м.Києві.
Збудником є - хантавіруси, а джерелом - гризуни, комахоїдні і кажани, а також домашні тварини, такі як коти, собаки, свині, кролики; і дикі тварини — лось та червона лисиця.
Збудник передається людині через вдихання заражених вірусом аерозолів екскретів та секретів, через забруднену їжу, рідше — через укуси гризунів. Передача вірусу можлива також при безпосередньому контакті з гризунами: робота з зоологічним матеріалом або інфікованими об’єктами довкілля (хмиз, солома, сіно), що були забруднені виділеннями мишоподібних гризунів.
Можливе інфікування людини також аліментарним шляхом при обробці, вживанні забруднених гризунами продуктів, що не піддавались термічній обробці (капуста, морква тощо), що найбільш поширено влітку (в холодну пору року інфікування можливе у приміщеннях, де зберігаються продукти, переважно аспіраційним шляхом).
Хворий на геморагічну лихоманку з нирковим синдромом не ставить небезпеки для оточуючих і не потребує суворої ізоляції. Диспансерне спостереження за тими, хто перехворів, здійснюють в терміни, що визначаються ступенем тяжкості захворювання. Карантин не накладають.
Після інкубаційного періоду від 2 до 4 тижнів захворювання, починається різко з високої температури, ознобом, болем голови, болями у спині, в животі, нудотою та блюванням. Часто повідомляється про сонливість і порушення зору. Ця фебрильна фаза зазвичай триває від 3 до 7 днів. У важких випадках гіпотонія, навіть шок, можуть швидко розвиватися.
Геморагічні прояви можуть включати петехії на шкірі та слизовій оболонці, маленькі підшкірні крововиливи темно-бурого червоного кольору. Функція нирок тимчасово знижується, що призводить до зменшення (чи повної відсутності) виділення сечі. Половина смертельних випадків трапляється саме на цьому етапі. Поступово ниркова функція починає відновлюватися, а сечовиділення збільшується. Наступає одужання.
З ускладнень найчастіше відмічають хронічну ниркову недостатність та гіпертонію, надрив капсули нирки.
Діагноз геморагічної гарячки з нирковим синдромом потребує лабораторного підтвердження. Лабораторна діагностика ґрунтується на серології, оскільки практично у всіх пацієнтів є антитіла, які присутні в сироватці крові при появі симптомів захворювання.
Профілактика захворювання на ГГНС зводиться до знищення гризунів в осередках хвороби і до захисту людей від контакту з гризунами або предметами, забрудненими їх виділеннями.
Індивідуальна профілактика включає: гігієнічні заходи, використання засобів індивідуального захисту, контроль водних і харчових ресурсів, правила поведінки в природних умовах.
Вакцина від хантавірусів знаходиться на стадії розробки.
