МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ. ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО!
Менінгококова інфекція (МІ) — антропонозне інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом і має різні клінічні прояви (від безсимптомного носоглоткового носійства до генералізованих форм із високою летальністю).
Діти особливо схильні до даної недуги, тому батькам потрібно знати всі ознаки МІ, щоб не упустити початку цього страшного захворювання.
Менінгококові інфекції є тяжкими, переважно дитячими захворюваннями. Щороку в світі реєструють близько 300 000 – 500 000 випадків МІ, зокрема 30 000 – 50 000 летальних. На одного хворого генералізованою формою МІ припадає 20 000 – 50 000 носіїв збудників. Найвищий рівень захворюваності — серед дітей до 1 року.
Захворювання на менінгококову інфекцію фіксують в усьому світі. Найпоширеніша менінгококова інфекція в Африці, на південь від Сахари, на території від Сенегалу до Ефіопії. В окремих країнах цього «менінгітного поясу» в роки епідемічних підйомів захворюваність досягала 200–500 на 100 000 населення.
Збудником менінгококової інфекції є менінгокок (Neisseria meningitidis) — грамнегативний диплокок, що розташовується переважно внутрішньоклітинно. Виявлено 13 серогруп Neisseria meningitidis, 6 з яких (A, B, C, W, X і Y) можуть спричиняти епідемії.
У навколишньому середовищі бактерія нестійка і швидко гине поза організмом людини.
Джерелом інфекції є люди — носії збудника, які виділяють менінгококи і не мають запальних змін у носоглотці, або ж хворі на гострий назофарингіт і генералізовані форми менінгококової інфекції.
Збудник передається із краплями слизу під час кашлю, чхання, розмови. Близький тривалий контакт з інфікованою людиною-носієм сприяє поширенню хвороби.
Інкубаційний період триває 1–10 днів і в середньому становить 4 дні.
Важка форма хвороби, загрожує розвитком токсичного шоку з падінням тиску і переходом у кому, може розвинутися порушення функції надниркових речей, набряк головного мозку з вклиненням стовбура і зупинкою дихання.
Основними клінічними ознаками менінгококової інфекції є менінгіт і сепсис. Менш поширені артрит і пневмонія. Менінгіт часто супроводжує тріада симптомів: гарячка, головний біль і ригідність потиличних м’язів. Досить часто наявні сплутана свідомість, нудота, блювота, світлобоязнь.
Менінгококовий сепсис (менінгококцемія) характеризується гарячкою і геморагічним висипом. Часто супроводжується септичним шоком, порушенням згортання крові (ДВЗ-синдром) та поліорганною недостатністю.
Менінгококову інфекцію можуть діагностувати під час клінічного огляду хворого і подальших лабораторних досліджень змивів з носової частини горла, мокротиння, крові, спинномозкової рідини.
Природна сприйнятливість людей висока, але наслідки інфікування залежать як від властивостей збудника (вірулентності), так і від резистентності ураженого організму. Після перенесеної хвороби зберігається тривалий імунітет.
Вчасна і адекватна терапія дає змогу врятувати життя пацієнта і визначає сприятливий прогноз. Головним у лікуванні менінгококової інфекції є усунення причин розвитку захворювання.
При вчасно розпочатому лікуванні, прогноз сприятливий. Перехворіла дитина перебуває під наглядом педіатра, невролога протягом двох років.
Основним профілактичним заходом менінгококової інфекції є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених бактеріальних носіїв, дотримання правил особистої гігієни, санітарно-освітня робота серед населення. У період сезонного підвищення захворюваності слід обмежити відвідування місць із великим скупченням людей.
Специфічна профілактика менінгококової інфекції актуальна у країнах з високими показниками захворюваності. Планова вакцинація проти цієї інфекції включена до національних календарів щеплень Бельгії, Великої Британії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини тощо.
В Україні щеплення від менінгококової інфекції належить до рекомендованих.
